Джин Міхан: Коктейльна карта повинна відображати й об'єднувати в собі концепцію бару

Я не люблю напої зі штучними барвниками або смаками. Алкоголю зі смаком цукерки, фруктів або ще чогось мої таланти не потрібні – та й мені воно не надто потрібно.

Бартендінг — це професія, на оволодіння якою потрібні роки, оскільки кожен день стикаєшся з новими ситуаціями. Якщо вистачить розуму, то кожна тебе чогось навчить.

Я вважаю, що люди хочуть для себе найкращого, але часом не знають, у чому воно полягає. Наше завдання як бартендерів – допомагати гостю знаходити свій шлях, неважливо, чи йдеться про вибір напоїв, чи про життєвий шлях.

Час — це мій найцінніший актив, особливо тепер, коли в мене є дочка. З цієї причини «вільний» час – це такий же оманливий термін, як і «зайві» гроші.

Коктейльна карта повинна відображати й об'єднувати в собі концепцію бару. Я пропоную починати з короткого меню: набагато простіше розширювати пропозицію для гостей, ніж скорочувати її.

Можливо,зрілим бартендерам і бракує енергії та ентузіазму молодих, але якщо вони – хороші люди, то пити я волію з ними.

Бачити, як люди зловживають наркотиками та алкоголем, – це сумно.

Багато хто вважає, що бартендери п'ють коктейлі, як спортсмени п'ють «Гаторейд» або кухарі пробують їжу. З віком похмілля стає сильнішим.

Якщо ти бачиш мою посмішку, то це тому, що я по-справжньому задоволений або веселий.

Ніхто тебе не примушує бути бартендером або офіціантом. Не треба погоджуватися на таку роботу, якщо не отримуєш задоволення, обслуговуючи людей.

Фото: Вільям Спринфілд